1. Не марнуйте часу дитини.
Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дитини на 25—30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50—80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому — не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.
2. Формуйте самоповагу.
Власний образ, закріплений, свідомістю, є визначальним при ухваленні будь-якого рішення: на роботі, при виборі друзів, у коханні. Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати, і навіть зазнавши невдачі, все ж таки перемагати.
Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, до успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.
3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов батьків дає відчуття захищеності; приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси — впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Телевізор, відео, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля екрана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання.
Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.
5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що — погано», а й закріплюйте гарні навички, звертайте увагу на погані вчинки. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків. У підлітковому віці дитячі симпатії, прагнення до наслідування перемістяться з батьків на ровесників.
6. Навчіть дитину шанувати сім'ю. Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що, йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато й мама цілуються — це сімейний ритуал.
Найкращий спосіб виявляти батьківську любов — кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов'ю, добре ставиться до сім'ї.
Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти підліткові, що гармонійне сімейне життя — це, насамперед, рівноправ'я у стосунках, відповідальність перед коханою дружиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага.
7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.
Тому уважно придивіться до сусідських дітей, поцікавтеся '"репутацією школи, до якої вони ходитимуть, будьте прискіпливими у доборі своїх приятелів. Подбайте про якнайширше коло знайомств вашої дитини з ровесниками із благополучних сімей. Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди.
8. Будьте вимогливими. Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім'ях, де до них ставлять добре, допомагають проявляти своє дозвілля, гідно поводитися.
Але не будьте тиранами. Запам'ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.
9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратися з будь-якою справою.
Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо те, що в них добре виходить.
Спілкуйтеся з дітьми! Підіть разом на прогулянку, пообідайте в кав'ярні. Пізні, нічні години (молодші сплять, телевізор вимкнено, телефон замовк) настроюють на довірливий лад батьків і підлітків, вони стають ближчими, щирішими. Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос (так найчастіше буває вдень), дитина, можливо, довірить вам болючу таємницю і прислухається до вашої поради.