Катюша, здобувачка освіти ДПТНЗ «Конотопське ВПУ»: «Я народилась і виросла в Донецькій області у місті Красногорівка, і я знаю, що таке ВІЙНА. Вона розпочалась у 2014 році і я добре пам`ятаю ці дні. Мені було страшно, але моїй мамі прийшлось діяти і бути стійкою, щоб нас врятувати від смерті. Ми виїжджали з міста з трьома ранцями на плечах, а ззаду вибухи, страх і повна невпевненість в завтрашньому дні. На мені була відповідальність за менших братів. Переїзд видався важким, бо залишати рідний дім, місто, школу, роботу не хотілось. Це означало, що життя починається для нас заново, чужий дім, чуже місто, все нове…
Всі ці події мене загартували і зробили стійкою, і ще я швидко подорослішала. Я знаю, чого хочу, і до чого іду.
Зараз проживаю у м. Конотоп і здобуваю професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електоустаткування, електогазозварник». Ви мене запитаєте: - «Так це ж не жіноча професія?» - це професія для сильних і стійких.
Життя в темряві і блекаутах підштовхнуло мене до вибору цієї професії. Я хочу, щоб завжди було світло і можу бути корисною для свого міста, держави, працюючи на відновлення міст і електомереж. У моїй групі навчається 25 хлопців, серед яких я одна дівчинка. Кожен день - це випробування. Як староста групи, я несу відповідальність за всіх.
Займаюсь волонтерською діяльністю та зі своєю командою ми допомагаємо чим можемо: плетемо маскувальні сітки, збираємо кришки, кошти для притулків тварин, збираємо постільну білизну, адаптивний одяг, медикаменти, гігієнічні набори для лікарень, де знаходяться військові, наші випускники, робили окопні свічки. Бувало, що не одразу виходило зібрати потрібну суму коштів, або взагалі ніхто не хотів долучатися. Із-за цього іноді опускалися руки. Але моя стійкість, наполегливість в допомозі хлопцям-воїнам, змушували мене не зупинятись.
Дякую небайдужим учням, педагогам та робітникам училища. Їх допомога надихала мене робити та допомагати ще більше! Це показує мені, що є ще люди, які вірять, що їхня допомога наближає нас до ПЕРЕМОГИ! Є віра та надія на краще життя! Я знаю, що разом ми зможемо подолати будь-які труднощі. І навіть коли здається, що немає надії, я дивлюся на людей поруч і бачу їх стійкість.
Тому ми і не здаємося!"
